Передісторія
Початок цієї історії припав на кінець 2018 року. Тоді я придбав собі шкіряний гаманець без жодних масштабних намірів і планів. Просто випадково побачив потрібний виріб, гортаючи соціальні мережі. Ознайомився з роботами майстра і майже без вагань зробив замовлення.
На той момент сама пропозиція здавалася мені чимось новим: індивідуальний ручний пошив шкіряного виробу з персоналізацією. Напевно, саме цікавість і стала головним аргументом. Хотілося мати річ, зроблену спеціально для мене, а не просто черговий готовий гаманець із магазину.
До цього мені часто дарували різні гаманці. Вони відрізнялися за формою, розміром, матеріалами та конструкцією, але довго я ними не користувався. Причина була не в бренді чи якості. Просто жоден із них не був саме тим виробом, який вміщував би тільки той мінімум, який мені справді потрібен у щоденному житті.
Коли замовлення приїхало, здивуванню не було меж. Гаманець виглядав дуже ефектно, але водночас манера його пошиття мала брутальний, ручний характер. Було приємно торкатися пальцями натуральної шкіри, розглядати шов, краї, форму деталей. А персоналізація зробила цей гаманець ще ціннішим для мене.
Я довго не випускав його з рук, постійно розглядав, обмацував і намагався зрозуміти, чому така проста на перший погляд річ викликає стільки емоцій. Саме тоді я вперше по-справжньому звернув увагу на те, що ручна робота може мати зовсім інше відчуття, ніж масовий виріб.
Перший інтерес до роботи зі шкірою
Одного звичайного дня, після виснажливої роботи, я знову поринув у думки. Вони майже не змінювалися з дня в день: потрібно якось відволіктися, знайти нове заняття, переключитися від буденності. Думаю, кожен час від часу відчуває бажання змінити свій звичний ритм і зайнятися чимось новим.
Роздивляючись свій гаманець, я зловив себе на думці, що в ньому є якась проста геніальність. Невелика кількість деталей, ручний шов, натуральна шкіра і правильна конструкція разом утворили виріб, який став моїм щоденним аксесуаром.
З часом я помітив, що краї гаманця місцями стали трохи пухнастими. Це не заважало користуванню, але псувало загальне враження від виробу. Я почав шукати спосіб, як повернути краям охайніший вигляд.
Так я натрапив на відео, де чоловік натирав край натуральної шкіри воском. З кожним рухом край ставав більш однорідним, гладким і набував приємного матового ефекту. Саме цей простий процес відновлення краю, мабуть, і став першим кроком до майбутньої улюбленої справи.
Створення першого виробу в історії Sandr
Згодом, прогулюючись просторами інтернету, я натрапив на оголошення про продаж залишків шкіри. Це були клаптики різної форми та розміру. Ціна здалася мені прийнятною, і я вирішив замовити їх, щоб спробувати щось зробити власноруч.
Я намалював деталі за розмірами свого гаманця, взяв гострий ніж і почав вирізати клаптики шкіри потрібної форми. Процес змушував зосередитися і займав багато часу. Особливо уважно доводилося вирізати округлі лінії, верхні частини кишень для карток і кутові скруглення.
Потім у роботу підключилося шило з набору голок. Я розмічав отвори від лінійки на кожній деталі й поступово протискав їх шилом. За цим процесом я не помітив, як швидко почав проходити час. Це дуже відволікало від буденності й одночасно захоплювало.
Коли отвори були готові, настав час пришивати менші деталі до основи. Я взяв капронову нитку з набору і, за підказками з YouTube, почав просовувати голку з ниткою в отвори, поступово переплітаючи стібки. Все повільно збиралося докупи.
Процес зшивання виявився дуже захопливим. Стібок за стібком з'являлася трохи крива, але дуже приємна для мене лінія прошивки. Окремі клаптики шкіри поступово перетворювалися на виріб.
Перший досвід обробки країв
Досвід із натиранням країв воском також став у пригоді. Пошитий гаманець я ретельно натер воском і почав полірувати бічною стороною пластикової ручки. На той момент це був дуже простий спосіб, але він справді працював.
Краї поступово ставали більш однорідними, щільнішими й охайнішими. Згодом я зрозумів, що така обробка не лише покращує вигляд виробу, а й допомагає захищати край шкіри від вологи та швидшого зношування.
Звісно, той перший гаманець не був еталоном якості. У ньому не було ідеально рівних торців, акуратного шва чи професійної точності. Але на той момент це не мало головного значення. Я отримав справжнє задоволення від довгого, уважного і трохи заморочливого процесу створення речі власними руками.
Поява Sandr
Так з'явився мій перший власноруч пошитий шкіряний гаманець. Мінімум інструменту, кілька клаптиків шкіри, багато помилок і сильне бажання щось зробити. Саме цього вистачило, щоб нове захоплення поступово почало займати все більше місця в моєму житті.
Я почав більше часу приділяти роботі зі шкірою, шукати потрібні інструменти, вивчати нові техніки, пробувати різні конструкції та втілювати власні ідеї. Крок за кроком, публікація за публікацією, досвід поступово накопичувався.
На початку 2019 року на пошитих мною виробах з'явилася відмітка Sandr. Це був ще не великий бренд і не повністю сформована майстерня, а радше перший свідомий крок до власної справи.
P.S. Гаманець на фото є першим виробом, на якому було поставлено фірмовий відтиск Sandr.